Антикварний Сейф W. Moeller В.Меллер (Москва) початок XX

Сейф вогне-зламостійкий, призначений для зберігання документів і цінностей при пожежі і зломі, простір між стінками корпусу і дверей заповнений вогнестійким азбестовим пилом, може бути застосоване більше 20 ступенів захисту замку, може застосовуватися 4-стороння ригеля замикання, система блокування ригелів, захист замку від висвердлювання.

Історична довідка.
Сейфи Меллера, який заснував свою фірму в 1857 р, були удостоєні на знаменитій Всесвітній виставці технічних досягнень 1900 року в Парижі золотої медалі - про це свідчить напис на внутрішній стороні дверцят сейфа. Відповідно, цей ліцензійний сейф був виготовлений в Москві не раніше 1901 року. І сьогодні стартова ціна за подібні мёллеровскіе раритети на аукціонах від $ 15-20 тис.

Невідомий об'єкт
Історія цього антикварного сейфа за матеріалами segodnya.ua

Майже три місяці з того моменту, як у розпорядженні кримського колекціонера і директора феодосійського Музею грошей Олександра Олещука виявився 100-річний банківський сейф, таємниця його інтригувала і залишала простір для найсміливіших фантазій. Як з'ясувалося при первинному обстеженні, одне з касових відділень сейфа не відкривалося кілька десятиліть, при тому, що були явні сліди неодноразових спроб злому. За сталевий дверцятами залишалося щось цінне - недосяжне і недоторкане всі ці роки! Зберігалася ймовірність, що в тайнику могли бути і діаманти - десять штук, вагою по одному карату кожен, які господарі торгової марки "W. Moeller" в якості рекламної акції, що підтверджувала Супернадійна зберігання, закладали в тайник кожного десятого сейфа.

НІ свердла, ані зварювання. За словами Олександра Олещука, цей незвичайний, двостулковий сейф з хитрою системою замків він помітив ще в середині 90-х минулого століття в будівлі колишнього феодосійського відділення Держбанку СРСР на вулиці Горького, яке відійшло в користування до одного з комерційних банків України. В силу дивного збігу обставин і нетранспортабельності цього вогнетривкої шафи вагою близько півтори тонни (одна тільки дверна стулка весіт200 кг) його місце розташування залишалося незмінним з дореволюційних років.

"По суті, за дверцятами цієї шафи переховувався 100-річний період історії грошового обігу в Феодосії, - захоплено говорить Олександр Романович. - Там разом з векселями та акціями до 1917 року зберігалися золоті червінці і царські імперіали, а пізніше пачки асигнацій часів Громадянської війни і німецької окупації. А до і після вигнання фашистів з нашого міста в сейфі червоні банкіри тримали свої цінні папери і радянські рублі, поки замість них в обіг не пустили купонокарбованці і гривні незалежної України. У місті змінювалася влада, а сейф і його призначення залишаючи незмінними. І саме незбагненне в цій історії, що з 1944 року, коли сейф знову опинився на балансі Держбанку СРСР, співробітники користувалися тільки одним його відділенням! Від одного - оригінальні ключі збереглися, а від другого - десь "посіяли" німці. Уявляєте, яка інтрига? Що ж там зберігається ?! "

Наблизитися до розкриття цієї таємниці Олещуку вдалося відразу ж, як стало відомо про плани реконструкції в будівлі Держбанку. І комерсанти на клопотання директора Музею грошей відповіли добром і передали йому старий сейф в якості музейного експоната. Природно, силами місцевих слюсарів-умільців підібрати ключ-відмичку не вдалося. Довелося звертатися за допомогою (а допомога цей не безкорислива - послуги з відкриття сейфів коштують від 10-12 тис.гривень) до фахівців, профілюючі на відкритті сейфів будь-якої складності.

"Завдання для професіоналів виявилася дуже складною, - розповідає Олександр Романович. - К дверцятах схованки можна було підібратися, тільки розкривши ліву стулку. Способом газового різання це зробити було не можна, так як при виготовленні сейфа порожнини сталевих стін завбачливо засипали азбестовим пилом. Це збиває температуру , при якій можливе плавлення сталі. Так що нашому авторитету в цій області довелося розгадувати секрет Меллера за допомогою діагностичних приладів і підбору відмичок "

МАЙСТЕР РОЗКРИТТЯ. Мурат Галімов на своєму віку мав справу з сотнями сейфів всевоможной ступеня складності і різного часу їх виготовлення, але цей німецький "ящик" міцно його спантеличив. З'ясувалося, що відкриття лівої стулки ще не відкриває таємницю касового відділення, а лише наближає до наступного замку, від якого теж не збереглося ключів.

"Всі старі сейфи з секретом, і просто так не відкриваються відмичкою, - пояснює Мурат Енверович. - Завжди доводиться повозитися, іноді потрібно і розклинювати його. А тут же завдання ускладнювалася ще тим, що сейф потрібно якомога менше пошкодити, бо потім його реставруватимуть і виставляти на огляд людям. І ось що мене завжди вражає: буває, від старості замки іржавіють, окислюються, але в цих старих сейфах ніколи не зустрічав, щоб хоч одна пружина в замку згнила або обламалися! На ті часи все дуже якісно робилося і з безліччю різних пасток. І ось у цього сейфа замок без єдиного зварного шва, а повністю як єдиний штамп - коваль його штампував. Ну і, звичайно ж, всередині замку виявилися пастки - помилкові пази. Коли фахівець намагається відкрити без ключа такий замок відмичками - він потрапляє в помилковий паз, і те, що до цього він "виловив", доводитися скидати і починати роботу спочатку. Так можна по колу ходити дуже довго. А іншого способу відкрити такі сейфи немає - тут ні зварюванням, ні свердлом можна, адже за сталевий панеллю дверцята спеціально встановлювали старі ковальські напилки, щоб не було можливості за допомогою свердління проникнути до замку. Ну і я в цілому весь світловий день із замком провозився і відкрив його. І це мене так обрадувало, що я навіть пильність втратив і попався на пастку-маркер - забруднив руки фарбою яскраво малинового кольору. Її спеціально розсипали в таємних відділеннях сейфа, щоб можна було виявити людину, в разі несанкціонованого проникнення в касове відділення. Тиждень руки відмити не міг! "

За фінальною стадією відкриття сейфа - майстри не люблять коли у них стоять над душею, - Олександр Олещук стежив із завмиранням серця. І коли дверцята були відчинені, він злегка тремтячими руками дістав зотлілий тканинний мішок, в якому 68 років зберігалися ... поржавіли ключі і сім різьблених металевих печаток Держбанку. А шуканих алмазів у схованці не виявилося.

"Я, якщо чесно, дуже засмутився, - зізнався нам Олександр Романович. - У мене був такий трепет, коли я брав цей мішок, і очікував, що побачу ну хоча б якісь металеві гроші, нехай би це було і не золото. Але мене, як нумізмата, насамперед цікавлять монети. Але виявилося, що там купа ключів, якими відкривалися інші сейфи та іменні друку службовців феодосійського відділення Держбанку СРСР, які, до слова, представляють не тільки історичну цінність, а й матеріальну - на антикварних аукціонах за подібні речі просять від 1000 гривень. Однак, ми нічого продавати не збираємося - весь вміст разом з секретами і тайниками відреставрованого сейфа відвідувачі нашого музею побачать вже влітку. А сам випадок відкриття таємниці Меллера вже ставати частина історії нашого міста! "

В ЦІНІ І БЕЗ ЦІННОСТЕЙ

Сейфи Меллера, який заснував свою фірму в 1857 р, були удостоєні на знаменитій Всесвітній виставці технічних досягнень 1900 року в Парижі золотої медалі - про це свідчить напис на внутрішній стороні дверцят сейфа. Відповідно, цей ліцензійний сейф був виготовлений в Москві не раніше 1901 року. І сьогодні стартова ціна за подібні мёллеровскіе раритети на аукціонах від $ 15-20 тис.

ТРОФЕЙ матросів з ЗИМОВОГО ПАЛАЦУ

За галасом навколо сейфа з діамантами залишилася непоміченою неймовірна історіяпоявленія в Музеї грошей царської тумбочки, яка, як з'ясувалося, має саме безпосереднє відношення до тематики його колекції.

"Під Новий рік до нас прийшов колоритний чоловік у віці вже під 60 років, - розповідає Олександр Олещук. - Одягнений він був у морській бушлат, під яким виднілася тільняшка, а в руках у нього - була біла тумбочка з золотими узорами. І він нам розповів, що доводиться онуком одного з матросів, який у революційному 1917 штурмом брав Зимовий палац. І дід його в якості трофеїв крім іншого прихопив із собою і цю тумбочку, яка у них в сім'ї збереглася до наших днів. Ми йому спочатку не повірили: ну хіба мало що можна скласти і розповідати - рідних у тих матросів, як у лейтенанта Шмідта дітей, з'явилася тьма. Але коли ми побачили на днище приклеєний пожовклий ярлик з адресою та обліковим номером - були в шоці! "

Ярлик не тільки підтверджує, що тумбочка перебувала в Імператорському Ермітажі, але й те, що з другої половини ХVIII століття була частиною меблевого антуражу в кабінеті камер-цалмейстер - чиновника, який завідував палацової скарбницею і відповідав за видачу платні всім придворним служителям!